Батьківські збори
ВИХОВУЄМО РАЗОМ
Мета:
Сформувати разом з батьками принципи взаємодії до-лих і дітей; спланувати
роботу по створенню виховної системи класу, яка буде сприяти розвитку кожного
учня; познайомити з досягненнями учнів за
І семестри навчального року.
Обладнання:
виставка книг для батьків «Людина
починається з добра»; виставка кращих щоденників, зошитів; вислови видатних
педагогів:
«Діти повинні виховуватися не для сьогодні,
а для майбутнього, жливо, кращого стану роду людського».
(Е. Кант)
«Наші діти — це наша старість, погане виховання — це наше
майбутнє горе, що наша провина перед іншими людьми».
(А.
С. Макаренко).
«Дитина — дзеркало
сім'ї: як у краплі води відбивається сонце — так т:тях відбивається
моральна чистота матері й батька. Завдання школи батьків — дати кожній
дитині щастя».
(В.
О. Сухомлинський).
Порядок денний
- Виступ
вчителя: «Співпраця сім'ї і школи у вихованні».
- Виступ
учнів: Наші досягнення. Кращі виступи під час конкурсів, виставка робіт
- Виступ
вчителів-предметників. Характеристика досягнень учнів з окремих предметів.
- Виступи
батьків: Обмін досвідом батьків у вихованні трудових навичок,
дотримання режиму дня — навчання і праці.
- Тест «Чи можете ви?»
І. Виступ вчителя
Шановні батьки, давайте сьогодні поговоримо про ваших
дітей, про те, яку роль у їх вихованні відіграють родина та школа, тому що родина та школа — це два соціальні інститути, від злагодженості дій яких
залежить ефективність процесу виховання дитини.
Щоб виростити повноцінну людину, культурну, моральну,
творчу, необхідно, щоб вчителі та батьки діяли як союзники. Взаємовідносини
родини і школи важливі не тільки в перші роки перебування дитини в школі, але й
у старшому віці, адже саме в школі у
дитини з'являється шанс для самовираження, виявлення своїх талантів.
Школа ставить перед собою багато завдань: і виховні, і
навчальні, і просвітницькі. Школа може допомогти батькам при вирішенні багатьох
питань виховання, але вона ніколи не зможе конкурувати з родиною. Саме родина
є сильним засобом у формуванні особистості дитини.
Життя та наука довели, що всі проблеми у дітей, а потім у
дорослих пояснюються помилками сімейного виховання, головна з яких — відсутність
любові і невміння хвалити і підтримувати своїх дітей. Найголовніше для дитини,
щоб її любили такою, яка вона є. Видатний педагог В. О. Сухомлинський казав:
«Там, де немає мудрості батьківського виховання, любов матері та батька до
дітей спотворює їх». Є багато різновидів цієї потворної любові, головні з яких:
1)
Любов-розчулення. Це інстинктивна, нерозумна любов. Дитина, вихована у такій атмосфері, не
знає що таке «можна», «не можна», "потрібно". їй здається, що все
можна. Вона не знає свого боргу перед батьками, не вміє і не хоче трудитися. В
неї складається враження, що вона приносить радість батькам і іншим людям вже
тим, що просто живе на світі.
2)
Деспотична любов. Через таку любов у дитини викривляється уявлення про добрий початок в
людині, вона перестає вірити у людяність. Дитина розлючується. Це трапляється
через те, що батьки не вміють користуватися своєю владою. Батьківська влада має
не пригнічувати волю дитини, а надихати її внутрішні сили, її бажання бути
доброю.
3)
Любов-відкуп. Батьки
розуміють свій борг лише в
забезпеченні усіх матеріальних потреб дитини.
Якою ж має бути
справжня батьківська любов?
Якою виросте дитина, визначає її становище у системі
сімейних відносин. Положення буває різне: благополучне, коли батьки виявляють
розумну турботу про дитину, коли її виховання будується, з урахуванням вікових
особливостей дитини; коли не лише турбуються про неї, а й вона турбується про
інших; неблагополучним, коли вона розбещена в родині, а потім, нерідко — і
деспот родини або вигнанець, росте як трава, або вона «квартирант», якому нема
справи до сімейних проблем.
Причини помилок людини і її невдач полягають не в тих
обставинах, які її оточують, а в ній самій. І головна задача для подолання
недоліку — перебудова себе, самовдосконалення. Саме ця ідея береться за основу
виховної системи класу. Задача вчителів і батьків — допомогти дитині визнати
себе, повірити в самого себе і свої можливості і здібності.
Зрозуміло, що визначена робота відповідальна і складна,
досягти позитивних результатів можна лише при взаємодії сім'ї і школи, співпраці
батьків і самих дітей, тому необхідно сформувати принципи взаємодії дорослих і
дітей.
Отже, я пропоную сформувати наступні принципи
взаємодії.
1.
Взаємна повага і довіра.
2.
Розумна система доган і
позитивне стимулювання — шлях до успіху.
3.
Заперечення правила:
погана оцінка — поганий учень. Віра у творчі сили дитини.
4. Діти повинні робити те, що хочуть, а хотіти вони повинні
того, чого хоче педагог. (Ж.-Ж. Руссо)
II. Загальні підсумки та обговорення
1.
Виступ дітей.
2.
Виступ батьків.
3.
Виступ вчителів-предметників.
4.
Анкета «Гімназія очима батьків».
III. Заключне слово вчителя
Зв'язок родини та школи — питання відкрите і дуже болюче.
У моєму класі 7 учнів. Ні, насправді у ньому 7 родин, 7 всесвітів. І кожен
рухається за власними законами, створює власне середовище, в якому живе
маленька планета — дитина.
Ми звикли інформувати батьків, в найкращому випадку
намагаємося вчити їх виховувати власних дітей, зберігаючи за собою роль фахівця
з цього питання. Усе частіше ми скаржимося на втрату традицій родинного
виховання, відсутність психологічної культури у сучасних батьків.
Погодьтесь, сприйняття родини як всесвіту налаштовує на
пошук та встановлення неформального двостороннього зв'язку.
Людство не вигадало нічого живішого та більш конструктивного,
ніж діалог. Саме діалог допомагає бути фахівцем з людинознавства, знаходити
спільну мову з кожною родиною, згуртовувати батьків, разом з ними створювати
гуманне середовище для виховання дітей та... Вчитися, виховуватися, зростати
самому.
На кожне запитання відповідайте «так», «ні» або «не знаю».
Запитання
1.
У будь-який
момент залишити всі свої справи і зайнятися дитиною?
2.
Порадитися з
дитиною, незважаючи на її вік?
3.
Зізнатися
дитині в помилці, яку ви допустили стосовно неї?
4.
Вибачитися перед
дитиною у випадку своєї неправоти?
5.
Стримати себе,
якщо вчинок дитини розлютив вас?
6.
Поставити себе
на місце дитини?
7.
Повірити хоча б
на хвилинку, що ви добра фея?
8.
Розповісти
дитині про випадок зі свого дитинства, що показує вас у невигідному світлі?
9.
Завжди
утримуватися від слів, здатних боляче вразити дитину?
10.
Пообіцяти дитині, що виконаєте її бажання за гарне поводження?
11.
Надати один день, коли б вона робила все, що їй захочеться і поводила б
себе так, як захоче, а ви ні в що не будете втручатися?
12.
Не відреагувати, коли ваша дитина вдарила, брутально штовхнула або просто незаслужено скривдила іншу дитину?
13.
Устояти проти дитячих прохань і сліз, якщо впевнені, що це — примха, швидкоплинне бажання?
Обробка результатів
Підрахуйте бали. Відповідь «так» оцінюється
в 3 бали, відповідь «ні» — в 1 бал, відповідь «не знаю» — у 2 бали.
Якщо ви набрали від
ЗО до 39 балів, це означає, що дитина — найбільша цінність у вашому житті. Ви прагнете не тільки зрозуміти, але й пізнати її, поважаєте її, дотримуєтесь найбільш
прогресивних принципів виховання і постійної лінії поводження. Інакше кажучи,
ви дієте правильно і можете сподіватися на гарні результати.
Сума від 16 до
ЗО балів: турбота про дитину для вас питання першорядне. Ви маєте здібності вихователя, але не завжди застосовуєте їх послідовно і цілеспрямовано. Часом ви занадто
суворі, в інших випадках — надмірно м'які, крім того, ви схильні до
компромісів, що послабляють виховний ефект.
Вам потрібно серйозно задуматися над своїм підходом до виховання дитини.
Менше 16 балів свідчить про те, що перед вами
постали серйозні проблеми щодо виховання дитини. Вам
бракує або знань, або бажання і прагнення
виховувати дитину як особистість, а можливо, і того, й іншого. Бажано порадитися і з фахівцями —
педагогами і психологами, ознайомитися
з літературою з питань сімейного виховання. Не забувайте, що формування особистості дитини — складний і
відповідальний процес. Ось чому успішне виконання батьківського обов'язку
приносить людині моральне задоволення.
Батьківські збори
«Ваші діти - другокласники»
Мета: розповісти
батькам про особливості другокласників, їхню самооцінку, про вплив батьків на
становлення особистості дитини; показати значення шкільної оцінки в житті
дитини; формувати культуру батьківського сприйняття навчальних умінь своєї
дитини; дати батькам поради щодо контролю за виконанням домашніх завдань
школярами.
Зміни свою думку про речі, які тебе засмучують, і ти будеш у цілковитій
безпеці.
Марк Аврелій
Якщо запастися терпінням і проявити старання, то посіяне насіння знання
неодмінно дасть добрі сходи. Корінь навчання гіркий, а плід солодкий.
Леонардо да Вінчі
Анкетa для учнів
«Для чого я вчуся читати і писати ?»
• Щоб більше знати. • Люблю
дізнаватися про нове.
• Розумію, що знання мені
потрібні для майбутнього.
• Хочу бути культурною і
розвиненою особистістю, корисною людям.
• Розумію, що учень повинен добре
вчитися.
• Розумію свою відповідальність
за навчання перед класом.
• Хочу отримувати хороші оцінки.
Хочу, щоб учителька й батьки мене хвалили.
• Не хочу, щоб мене лаяли батьки
й учителі.
• Не хочу, щоб товариші по класу
засуджували мене за погане навчання.
• Хочу бути найкращим учнем у класі.
• Не хочу бути гіршим за інших,
відставати від однокласників у навчанні.
• Хочу довести самому собі, що
можу всього навчитися.
• Тому що змушують батьки. • Щоб
читати цікаві книжки.
• Тому що цікаво вчитися.
• Щоб стати освіченою людиною.
• Щоб писати листи.
• Тому що всі діти вчаться.
• Не знаю.
Анкета для батьків № 1
Пропонований нижче питальник допоможе вам краще усвідомити ряд важливих
моментів у пізнавальному та особистісному розвиткові другокласників, в
організації їхньої навчальної роботи, у власних стосунках із дітьми в ході
навчання. Оцінка відповідей у балах не передбачена. Досить того, що ви
познайомитеся з питаннями й, можливо, захочете щось змінити в житті своєї
дитини.
1. Якими словами ви зазвичай зустрічаєте
дитину, яка повернулася зі школи: а) «Що було сьогодні на сніданок?»
б) «Що ти сьогодні отримав, яку оцінку?»
в) «Що новенького дізнався
сьогодні? Чого навчився?»
2. Скільки часу витрачає школяр
на виконання домашніх завдань?
а) Не більше 1 години.
б) Не більше 2 годин.
в) Може просидіти за уроками до
пізнього вечора.
3. Наскільки самостійно дитина виконує домашні
завдання?
а) Працює переважно сама, ви лише
перевіряєте роботу.
б) Завдання з одних предметів виконує
самостійно, з інших — потребує додаткової допомоги з вашого боку.
в) Ви робите уроки разом із дитиною від
початку й до кінця.
4. Наскільки добре дитина розуміє
ваші пояснення
а) Розуміє швидко, ви легко
можете пояснити їй будь-який матеріал.
б) Розуміє не завжди, інколи
доводиться витрачати багато часу й сил для пояснення зовсім простих речей.
в) Майже ніколи вас не розуміє.
г) Краще розуміє пояснення інших
родичів (батька, бабусі тощо), ніж ваші.
5. Як ви думаєте, чому ваш малюк
ходить до школи?
а) Йому подобається вчитися, він
любить думати, самостійно розв’язувати важкі завдання.
б) Йому цікаво дізнаватися в
школі про щось нове.
в) Любить отримувати хороші оцінки.
г) Усі ходять до школи, тож і він ходить.
д) Боїться, що буде покараний,
якщо не піде до школи.
е) Інша відповідь.
6. Як ваша дитина повідомляє
вдома про отриману погану оцінку чи вчинок? а) Говорить сама, по-діловому й
відверто.
б) Розповідає лише тоді, коли
спеціально про це запитати.
в) Не говорить, ховає щоденник,
може стерти оцінку.
г) Розповідає лише бабусі (дідусеві), але не
вам.
д) Вона ніколи не отримувала
поганих оцінок чи зауважень.
7. Чи є у вашого другокласника
улюблений шкільний предмет?
а) Є, найбільше любить
математику; вважає, що математика розвиває розум. б) Є кілька предметів, яким
рівною мірою надає перевагу (серед них називає математику, українську мову,
читання, іноземну мову).
в) Улюблені предмети: співи й малювання (або
фізкультура).
г) Інша відповідь.
Пам’ятка для батьків
«Як допомогти дитині добре вчитися?»
1. Поговоріть із дитиною про її ставлення до навчання: чому вона вчиться,
чого боїться найбільше (розчарувати батьків, зробити помилку, не отримати
бажаного результату тощо).
2. Розвивайте її пізнавальні інтереси, її потреби в інтелектуальній
активності.
3. Розкажіть їй, що оцінка, яку вона
отримує, не так важлива, як важливо те, про що вона дізнається. Про оцінки
забудуть, а знання залишаться.
4. Відзначайте її досягнення, акцентуючи увагу не на оцінці, а на отриманні
знання, уміння. Дитина повинна відчути, що не оцінка відіграє вирішальну роль,
а те, за що вона її отримала.
5. Розкажіть їй, як багато вона може пізнати в школі і як цікаво буде з
кожним роком набувати все нових і нових знань.
6. Вчіть дитину планувати свою діяльність. Якщо вона навчиться ставити
перед собою конкретне завдання, то це спонукатиме її до діяльності.
7. Заохочуйте будь-які її починання, навіть якщо результат не буде
миттєвим.
Хід зборів
Бесіда вчителя
Шановні батьки! У другий клас
діти приходять вже «бувалими» школярами. Період адаптації дитини до
систематичного навчання, до нових обов’язків, нових стосунків із дорослими й
однолітками скінчився. Тепер маленький школяр досить добре уявляє, що чекає
його в школі. Давайте спочатку поговоримо про особливості самооцінки
другокласників.
Очікування другокласників багато
в чому залежать від того, наскільки успішним був для них перший рік навчання:
«Думаю, що вчитимуся так само добре, як у першому класі»; «Минулого року в мене
не все добре виходило. Писав погано. Тепер іще
не знаю, як зможу». Схожі надії та побоювання є і в батьків
другокласників.
Самооцінка відображає знання
людини про себе та її ставлення до себе. Вона складається з урахуванням
результатів власної діяльності та оцінок із боку інших людей. В основі
позитивної самооцінки школяра лежать його власні успіхи в навчанні, а також
позитивне ставлення до нього з боку близьких дорослих.
Молодший шкільний вік є вузловим
у становленні самооцінки. Вона стає розвиненішою, зрілішою, більш
структурованою, ніж у першокласників, і водночас більш цілісною. Це пов’язано з
включенням дитини в процес систематичного навчання. «У школі дитина виступає
об’єктом перманентних соціально-нормованих оцінок, що спонукає її до активного
пошуку шляхів відповідності цим оцінкам. Ця ситуація «повертає» дитину на себе,
формує потребу в самооцінці, озброює способами оцінювання та критеріями оцінок,
учить порівнювати з ними власні вчинки. Усе це сприяє становленню в дитини
внутрішньої оцінної позиції, розвитку ставлення до власної особистості як
особливого об’єкта пізнання».
Самооцінка другокласників і
першокласників у навчальній діяльності істотно відрізняється. Більшості
першокласників властива висока самооцінка. Дитина-першокласник вважає себе
«хорошою», «розумною» й позитивно оцінює свої шкільні успіхи вже лише тому, що
вона дуже старалася, хотіла зробити правильно. Тим часом у другому класі в багатьох
дітей самооцінка у навчальній діяльності різко знижується. Пізніше, у
третьокласників, рівень самооцінки знов підвищується. Це явище отримало назву
«феномен других класів».
Зниження самооцінки в
другокласників пов’язане з підвищенням критичності школярів до себе, їхньою
зростаючою здатністю орієнтуватися на якість результатів своєї навчальної
роботи. Проте можливості дітей в оцінюванні результатів своєї праці ще досить
обмежені, вони ще лише вчаться цього складного вміння. Звідси й виникають
невпевненість у собі, зниження самооцінки. Ускладнюючим чинником є й те, що
критерії, за якими оцінюються результати навчання, для дітей недостатньо ясні й
багато в чому невизначені. У зв’язку із цим потребує обговорення проблема
шкільних оцінок і ставлення до них дітей та батьків. У другому класі, так само як
і в першому, існує вербальна форма оцінювання, тобто оцінка не ставиться, а
лише обговорюється якість виконання того чи іншого завдання. Учитель за власним
бажанням оцінює учня словами: «Молодчина», «Розумничок», «Молодчага», «Чудово!»
тощо. Як правило, у шкільній практиці вчителі обмежуються лише «оголошенням»,
не даючи розгорнених коментарів до такого оцінювання. І тому змістовний зв’язок
між результатом власної навчальної роботи та отриманою за неї вербальною
оцінкою залишається прихованим для маленького школяра. Він не завжди розуміє,
чому вчора отримав «Молодчина», а сьогодні —
«Добре».
Батьки також рідко пояснюють
дитині зв’язок між такою оцінкою та якістю виконання навчального завдання. Самі
вони в цілому розуміють, чому робота оцінена так, а не інакше, і в більшості випадків згодні з учителем.
Виходить, що вчителі й батьки досить успішно взаємодіють один з одним за
допомогою вербального оцінювання, використовуючи його як зворотний зв’язок,
однак потреби й інтереси школяра при цьому не враховуються. Проте без допомоги
дорослих дитина не в змозі правильно виділити критерії оцінювання своєї роботи.
У результаті оцінка не виконує своєї ролі, набуває для дітей особливого
значення, перетворюється на шкільного ідола, про якого писав В. О.
Сухомлинський: «З перших днів шкільного життя на тернистому шляху навчання
перед дитиною постає ідол — оцінка. Для одного малюка вона добра, поблажлива,
для іншого — жорстока, безжалісна, невблаганна. Чому це так, чому вона одному
протегує, а іншого тиранить — дітям незрозуміло, адже семирічне дитя не може
зрозуміти залежність оцінки від своєї праці, від особистих зусиль — для нього
це поки що недосяжно. Учень прагне задовольнити або — у гіршому разі — обдурити
ідола й поступово звикає вчитися не
задля особистої радості, а задля
оцінки».
На жаль, батьки свідомо або
мимоволі вибудовують своє ставлення до дитини залежно від її успішності, від
оцінок. Діти уловлюють цей зв’язок швидше, ніж дорослі: «Мама не дуже мене
любить, бо я не завжди «десятки» отримую». Психолог Ш. О. Амонашвілі склав дуже
влучні соціальні портрети оцінок. Їхні назви говорять самі за себе: тріумфальна
«п’ятірка», обнадійлива «четвірка», байдужа «трійка», гнітюча «двійка», нищівна
«одиниця» (за п’ятибальною системою оцінювання). Батьки, вибудовуючи своє ставлення
до дитини згідно з її оцінками, особливо якщо ці оцінки не відповідають їхнім
очікуванням, ускладнюють формування її адекватної позитивної самооцінки,
сприяють появі в неї невпевненості в собі, заважають розвиткові інтересу до
навчання. Батькам слід пам’ятати про те, що в навчанні важлива не стільки
оцінка, скільки реальні знання та вміння учня, його працьовитість,
відповідальність, потреба в здобутті нових знань. Окрім того, необхідно
враховувати те, що успішність дитини в
навчанні визначається безліччю чинників. Не останню роль серед них відіграє
віра батьків у можливості свого маляти,
а також їхня здатність надати йому реальну допомогу в навчанні.
А тепер поговоримо про допомогу
батьків дитині під час виконання домашніх завдань. Чому така допомога нерідко є
не- ефективною? Давайте спробуємо з’ясувати причини. У початковій школі батьки
надають своїй дитині не лише моральну та емоційну підтримку, але й активно
допомагають їй у домашній навчальній діяльності. Однією з важливих умов
успішності домашньої навчальної роботи молодших школярів є співпраця дитини з
батьками, найчастіше — з матір’ю. Проте нерідко подібна співпраця виявляється
недостатньо продуктивною не лише в плані засвоєння дитиною навчального
матеріалу, але й із точки зору розвитку її особистості. Причини неефективності
повчальних дій матері можуть бути різними. Одна з них, не найочевидніша для
батьків, але така, що зустрічається нерідко — незбіжність стилів (стратегій)
пізнання дитини й матері. За участю матері в підготовці домашніх завдань реалізується
принцип індивідуальної роботи з дитиною. Це вимагає від матері не стільки
володіння спеціальними методичними прийомами, скільки розуміння особливостей
пізнавальної діяльності дитини й уміння співвідносити з ними свій власний стиль
пізнання. Зробити це буває непросто. Багатьом батькам добре знайоме відчуття
безпорадності, що охоплює їх після багатократного і, як з’ясовується,
безрезультатного пояснення дитині нового або важкого матеріалу. Дорослим важко
уявити, чому дитина не може зрозуміти те, що їм самим видається таким простим
та ясним. Як дитині, так і дорослому буває нелегко вловити чужу логіку
міркування, включити нове знання в картину світу, що вже склалася, побачити
обговорювану проблему з точки зору співрозмовника. Така незбіжність стилів пізнавальної
діяльності отримала назву «когнітивний (пізнавальний) дисонанс». Спеціальні
психологічні дослідження показують, що незбіжність когнітивних стилів молодшого
школяра та його матері впливає на успішність їхньої спільної навчальної роботи.
За якими ж параметрами можуть збігатися (або не збігатися) когнітивні стилі
матері й дитини? Найважливіші з-поміж них такі: • спрямованість у вивченні
матеріалу: від спільних закономірностей до конкретних прикладів або, навпаки,
рух від фрагментів до цілого, від елементів до системи; • уміння пов’язувати
новий матеріал з уже наявними знаннями; • форма сприйняття матеріалу:
абстрактна, така, що спирається на загальні схеми та формули, або конкретна,
така, що супроводжується наочними ілюстраціями (або опорою на власний життєвий
досвід дитини); • уміння самостійно контролювати виконання домашніх завдань,
оцінювати якість своєї роботи; • наявність (або відсутність) схильності до
конкретних навчальних предметів; • емоційна насиченість спілкування матері й
дитини під час виконання домашніх завдань. Таким чином, конфлікт виникає в тому
разі, якщо когнітивні стилі матері й дитини за тими чи іншими параметрами не
збігаються. Наприклад, такий конфлікт може мати місце, якщо для дитини
характерне узагальнене, глобальне сприйняття проблеми, а для матері — підвищена
увага до деталей і частковостей. До аналогічних результатів може призвести
прагнення школяра до сприйняття й переробки матеріалу в напрямку від спільного
до особистого, тим часом як мати, через свої пізнавальні особливості, вважає за
краще пояснювати дитині матеріал, спираючись на конкретні приклади.
До когнітивного конфлікту може
призвести переважання в дитини
аналітичного, розсудливого складу розуму, а в мате- рі — підвищеної
емоційності, прагнення супроводжувати пояснення конкретними, неістотними
деталями. Пізнавальний конфлікт такого роду часто переростає в міжособистісний.
Якщо дитина схильна оцінювати виконану нею роботу в цілому, а мати має звичку
звертати увагу на окремі, інколи незначні недоліки, то їхня спільна навчальна
робота також буде малоефективною. Наслідком когнітивного конфлікту між
пізнавальними стратегіями матері й дитини може стати формування негативного
ставлення дитини до виконуваної вдома навчальної роботи. Спільне з матір’ю
виконання домашніх завдань починає ускладнюватися стійкими конфліктними
стосунками між дитиною та дорослим. Щоденна повторюваність таких стосунків може
призвести до виникнення в дитини так званого смислового бар’єру, внаслідок чого
вона стає менш сприйнятливою до педагогічних і виховних впливів даного
дорослого. Підсумок зборів Таким чином, ми розглянули основні напрямки роботи
батьків, які допоможуть дитині добре вчитися й підвищувати її самооцінку.
Підсумок зборів. Таким чином, ми розглянули основні
напрямки роботи батьків, які допоможуть дитині добре вчитися й підвищувати її
самооцінку.
Трансформування ідей сталого розвитку
у роботу з батьками
Батьківські збори
Тема: До доброї справи залучаємося разом.
Мета. Створити
умови для ознайомлення батьків з ідеями сталого розвитку; показати важливість співпраці батьків
та дітей. Сприяти розумінню батьками того, що дорослі та їх дії є прикладом для
наслідування дітей; усвідомленню батьками причетності кожного до проблем
навколишнього середовища і необхідності діяти через зміну власної поведінки.
Формувати моделі поведінки дорослих, що відповідають нормам стійкого розвитку.
Виховувати ціннісне
ставлення до природи.
Форма проведення зборів: тренінг
Обладнання. Стікери,
зображення квіток, листочків, сніжинок, бруньок, кольоровий папір А2 на
кількість учасників тренінгу, аркуші паперу А3, А4, фломастери чи маркери, повітряна кулька
з клаптиками паперу всередині, булочка з родзинками, горщик із землею,
саджанець , пластикова пляшка, мотузка, ножиці, малюнок великої планети, малюнки
на яких зображені проблемні ситуації поведінки дітей, картки із життєвими
ситуаціями, картки для рефлексії.
Хід тренінгу
1. Вправа «Коло ідей»
Кожен з батьків озвучує своє
очікування щодо батьківських зборів.
5 хв.)
Ділимо учасників на чотири групи: пори року; ( учасники створюють свої
кола).
Зараз ви створили одну велику сім’ю. А для того, щоб уникнути сімейних
конфліктів , необхідно виробити й прийняти своєрідний «Сімейний статут», який
закріплюватиме правила поведінки та права членів родини .( Учасники на приготованих
стікерах пишуть правила, які, на їхню думку, допоможуть їм працювати в одній
родині , потім по-черзі презентують правила і вивішують на ватмані У
зображеному колі. Усі правила, які не будуть прийняті – вивішують ЗА колом )
3.Вправа «Обери
собі дім»
Учитель вивішує малюнки з зображенням
понівеченого куточка природи, а батьки повинні обрати місце проживання й
вмотивувати, чому саме цю місцевість обрали.
4.Вправа
"Різні. Однакові"
Батькам пропонується взяти кольоровий папір і вирвати з паперу фігурку дерева. На окремих гілках написати улюблене явище природи, пору
року, квітку, фрукт чи овоч, місце відпочинку на свіжому повітрі з родиною.
Учасникам пропонується знайти за одну хвилину якнайбільше збігів з
уподобаннями інших.
(Батьки роблять
висновок "Однакові ми чи різні?". Головне, щоб кожен зрозумів, що
уподобання можуть бути різними, але все це дарунки природи. А об’єднувати нас
повинна спільна мета – піклуватися і зберігати навколишнє середовище).
5.Озвучення
теми заняття
Слово вчителя
Сьогодні, коли людство досягло неймовірних висот розвитку науки,
настільки ж низько воно впало по відношенню до навколишнього середовища.
Ресурси планети закінчуються, площа "легенів" нашої планети
зменшується, швидкими темпами забруднюються вода, повітря, грунт, кількість
шкідливих викидів в атмосферу зростає – все це глобальні проблеми, але які
стосуються кожного! Кожна людина забов’язана своїм життям нашій планеті
Земля. Отримавши у подарунок її дари і багатства, насолоджуючись своєю
необмеженою владою над природою, ми і самі забули, що є її маленькою часткою. Щоб
людина цінувала все, що дала їй природа, потрібно закладати їй знання і
цінності ще у малому віці. Головна мета стійкого розвитку – формування правильного відношення
до природи, до себе та інших людей як частки природи, до речей та матеріалів природного
походження. Наше з вами завдання – з перших кроків закласти у їхні душі основи
спілкування з навколишнім світом. Основи, які з часом переростуть у тверді
переконання.
6.Вправа
"Асоціативний кущ"
Учасники складають і записують свої асоціації до слова «Довкілля», спираючись на набуті знання,
припущення і т.д.
(Обговорення результатів. Поставити мету "Як батькам діяти у
напрямку стійкого розвитку").
7.Вправа
"Шкода чи користь?!"
З трьох
груп викликають по одному представнику до столу у центрі кола, де перед ними
ставлять завдання: 1-му – потрібно дістати з повітряної кульки клаптики паперу, 2-му –
дістати родзинки з булочки, третьому – різнокольорові аркуші
паперу розірвати на дрібні шматки .
(Батьки виконують завдання.)
Після виконання до столу запрошуються ще три учасники з інших груп. Перед 1-м
учасником стоїть горщик із землею і саджанець, а перед 2-м – пластикова пляшка
із мотузкою і ножицями, третьому учаснику пропонуємо із кольорових рваних
шматочків паперу виготовити аплікацію.
Слово вчителя
- Зараз
я відкрию вам таємницю: кулька, булочка і кольорові аркуші символізували Землю, а клаптики
паперу і родзинки – корисні копалини чи будь-які дари, які дає нам Земля.
Подивіться, що тільки вам довелося зробити, щоб справитися з моїм завданням? (Кулька луснула чи була розрізана, булочка
та аркуші цілком
розірвані
на маленькі шматочки). Те саме людина робить із нашою планетою, щоб
задовольнити свої потреби.
Але у вас є
шанс все виправити! А у інших трьох учасників – зробити щось корисне. (батьки
намагаються щось зробити з кулькою та булочкою, садять саджанець і роблять
годівничку).
Після цього всім учасникам пропонується обговорити у колі все побачене і
зробити висновки, наприклад:
- Важко виправляти помилки , а
іноді і зовсім не можливо
- Краще робити хоч щось корисне для
природи "Хоч маленький вклад –то буде лад", ніж нічого і т. д.
8. Вправа
"Подаруй посмішку"
Вправа дозволяє учасникам розслабитися і отримати позитивні емоції
Учасники повертаються один до одного і дарують посмішку.
9. Вправа "Чим я можу допомогти?"
Батькам необхідно визначити форми участі дорослого в житті
дитини у напрямку стійкого розвитку і наклеїти їх на планету. (Кожна форма допомагає дитині
формувати основні життєві цінності).
9. Вправа "Проблемні ситуації"
Групам пропонуються малюнки з проблемними ситуаціями, на яких "дії
чи поведінка дітей, які шкодять навколишньому середовищу", їх потрібно
прокоментувати і спробувати дати пораду батькам тих дітей.
Малюнок 1. Дитина включила в кімнаті усі освітлювальні
прибори.
Малюнок 2. Маленький хлопчик набрав цілу ванну води й пускає
кораблики.
Малюнок 3. Діти вирізають ножем на дереві якісь малюнки.
Малюнок 4. Донька іде по парку з татом і кидає обгортку від цукерки на
землю.
Малюнок 5. Діти кидають камінці у гнізда птахів.
10. Підсумки тренінгу
Вправа "Бажано. Обов’язково. Ніколи"
Учасникам пропонують написати на квітах та зелених листочках дії, які впливають на формування стійкого розвитку молодших школярів, враховуючи набуті
знання на занятті. Квітами та листками прикрашають модель Землі.
(Кожен учасник зачитує свої дії)
11. Домашнє завдання
Скласти у групах план спільних заходів "До доброї справи
залучаємось разом",
направлених на формування соціальної компетенції засобами стійкого
розвитку.
Рефлексія
"Незакінчене речення"
(Учасники тренінгу повинні продовжити речення "Сьогодні я
дізнався…", "Цікавим для мене було…", "Тепер я знаю…"
Заключне слово вчителя
Наше заняття хотілося б закінчити відомою притчею.
"Йде перехожий і бачить –
люди щось будують.
"Що ти робиш?" – запитує
він одного будівельника.
"Я укладаю цеглини", – відповідає той.
"А ти, що робиш?" –
запитує він другого.
"Я будую стіну", – відповідає
другий.
"А ти, що робиш ?" –
запитує він третього.
"Я будую Храм", – відповів робітник.
Коли ми будуємо "дім", у якому буде жити наша дитина, треба
піклуватися про
якості окремих цеглин і правильність їх укладки. Не треба забувати, що одночасно ми будуємо Храм його життя і
долі. І від нас залежить, наскільки цей Храм буде наповнений світлом радості і
важливими
людськими
цінностями".
Пам'ятайте, що дитина — це дзеркало життя своїх батьків. Як у краплі води
відбивається сонце, так і в дітях відображається духовне багатство мами й тата.
Робіть усе, щоб дитинство й майбутнє ваших дітей було прекрасним. Любові та
взаєморозуміння, успіхів, щастя вам і вашим дітям!
Зміст гри: 
