Театральне
мистецтво 21 тиждень «Календар лютого»
Тема: Як розповідає витвір театрального
мистецтва. Вправи на відтворення голосом настрою, емоції персонажа казки.
I
Організаційна частина
1.Вірш-привітання
У казку сьогодні ми зробимо крок,
І з казкою ми вже стрічались не раз,
І знову вона завітає у клас,
В казках є завжди перешкоди, та знаю:
Для творчих дітей їх ніколи немає.
3.Мовленнєва розминка
А) Робота над чистомовками
Уо-уо – снігом поле замело.
Оу-у – як дорогу я знайду?
Оо-оо – видно он село.
Уу-уу – крізь замети я іду.
Джу-джу-джу!
– бриніла бджілка.
Дзу-дзу-дзу!
– дзвеніла пилка.
-Яка чистомовка підходить для нинішньої
пори року? Чому?
Б)Вправа
на постановку мовленнєвого дихання.
На одному видиху промовляти звуки,
спочатку підсилюючи звучання, а потім – послаблюючи.
Джміль та бджілка над квітковим лугом
летять
І весело дзижчать:
Дж-дж-дж-дж-дж-дж! (злита вимова)
Набрали багато пилку з квітів
І додому повернутися спішать:
Ж-ж-ж, ж-ж-ж!(промовляти відривно)
II
Основна частина
1.Вправа «Мікрофон»
-Підведіть руки ті, хто коли-небудь
відвідував театр. Який саме театр?(ляльковий)
-Кого саме бачили на сцені? (людей не було
видно, грали ляльки)
-Який ще театр відвідували? (драматичний)
-Кого там ви бачили на сцені?(на сцені
грали люди-артисти)
-А що таке театр? (це приміщення, де
відбуваються вистави, тобто спектаклі)
2.Оголошення теми
-Сьогодні відправимось в театр, але
незвичайний, бо акторами і глядачами будете ви. А де ж ви будете виступати? У
класі перед однокласниками. На підготовку буде кілька хвилин. Але спочатку
підготуємось і виконаємо вправи.
3.Вправи на відтворення голосом настрою,
емоцій героя.
А)Риторична задача
-Як ви вважаєте, чим користуються актори,
щоб точно передати образи персонажів? (відповіді учнів)
-Не тільки костюми свідчать про те, хто
перед нами, але й уміння акторів користуватися мімікою, жестами, інтонацією
голосу. Ми сьогодні станемо маленькими акторами та глядачами.
Злякайтесь, як: зайчик, що побачив вовка;
дитина що загубилась.
Зрадійте, як: два товариші після розлуки.
Насуптесь, як: дощова хмарка; учень, якого
образили.
Розсердьтесь, як: два цапки на містку; два
розбишаки, що сваряться.
Ви побачили, що емоції супроводжуються ще
й рухами рук, ніг, тіла. Наші рухи звуться жестами.
В) Гра «Дзеркало». Робота в парах.
-Зараз один з пари буде демонструвати
якусь емоцію. Сусід має її відобразити на своєму обличчі також. Ваше завдання:
поспостерігати, як виглядає ваша емоція.
-Скажіть, чи всі емоції виглядають гарно?
Які так, які ні? Можна зробити висновок, що прикрашають людину лише позитивні
емоції.
Г) Гра «Настрій». Давайте за допомогою
жестів, міміки його зобразимо, слухаючи вірш.
Наш Сашко бува веселий, коли друзі всі в
оселі.
Наш Сашко бува сердитий, коли лоб його
набитий.
Наш Сашко сумний буває, коли іграшки
немає.
Наш Сашко, буває, плаче, коли хтось
відніме м’ячик.
Наш Сашко, бува, хитрує, коли фокуси
майструє.
А як його насварить – він ображений
стоїть.
Як незвичне щось побачить, то дивується
одначе.
А як чогось злякається – у кущі ховається.
-Ми з вами ознайомились з різними проявами
свого та інших людей настрою, емоцій.
4.Вправа «Пантоміма». Робота в групах.
Кожній групі пропонується відгадати казки
за допомогою міміки, жестів: «Вовк і семеро козенят», «Червона Шапочка», «Кіт у
чоботях», «Колобок», «Рукавичка», «Дванадцять місяців», «Царівна жаба», «Спляча
красуня», «Снігова королева». Або інші казки, які читали діти.
5.Хвилинка релаксації.
- Я буду
розповідати вам Казку-загадку, а ви шукатимете відгадки на предметних малюнках
і виставлятимете їх.
Жили собі
дід та баба. Бабуся носила часто «два скельця, три дужки за ніс і за вушка»
(окуляри). Була у них внучка, яка дуже любила гратися з тим, хто «спить і
вдень, і вночі на печі і в кожусі» (кіт). Завжди з ними бігав той, хто «гавкає,
кусає і в дім не пускає» (собака). Дівчинка - Галинка разом з собакою ходила
часто на луг, пасти ту, що «голодна - мукає, сита - жує, всім дітям молоко дає»
(корова). На лузі дівчинка рвала квіти, бігала, гралася! Галинка була
помічницею стареньким. Вона, окрім корівки, ще ганяла на річку «крилатих,
горластих, на ногах ласти» (гусей). Часто вона бачила біля річки дітей, які
ловили те, що «крила має, не літає, без ніг, а не здоженеш» (риба). А одного разу на болоті Галинка побачила те, що «має довгі ноги,
довгий ніс, по болоті ходить скрізь» (чапля). Довгоноса чапля, походжаючи по
болоті, ловила тих, що «у зеленому жакеті голосують в очереті» (жаба), і «хоч і
плавати мастак, а не риба і не рак» (вуж). Дівчинка дуже любила ліс. Вона часто
ходила туди зі своїми друзями. Якось вони пішли позбирати «солодку Гапочку в
червоній шапочці» ( суниця). Збирали довго - ще й ласували нею. Потім назбирали
тих, що «стоять при дорозі на одній нозі» (гриби). Аж раптом з-за куща вискочив
«довгі вуха, куций хвіст, невеличкий він на зріст» (заєць). А за ним викотився
«клубочок в сто голочок» (їжачок).
Вони, напевне, тікали від «рудастої, хвостатої, хутро золотисте» (лисиця).
На квіточці сиділо щось незвичайне «живе улітку він, шовкові
крила має, із квіточки на квіточкуперелітає» (метелик).
Але його налякав звірок, який «живе в густому лісі, як намисто оченята,
що за звір такий пухнастий» (білочка). А ось перед дітьми «гарне дерево, міцне,
листя різьблене, а на гілочках крислатих буде жолудів багато» (дуб). А на
дереві сидів «той, що має носик-долото, ним комах з кори виймає про здоров’я
лісу дбає» (дятел).
Діти нюхали гілочки тих дерев,
що «взимку і влітку одним кольором» (ялинка).
Потім діти помандрували додому через поле. Дорогою вони побачили, що біг «великий
і красивий, яка пишна грива, копитами туп-туп-туп, по камінню цок-цок» (кінь).
А тим часом по полю ходив «з краю в край, різав чорний коровай» (трактор). Не
помітили діти, як за лісом сховалося «тепле, гарне, на людей дивиться, а на
себе дивитись не дозволяє» (сонце). Веселі поверталися діти додому. До хати
вони прийшли тоді, коли зійшов той, що «ходить
у дорозі і пильнує в небі зорі, з висоти розсипає дрібне-срібне сяйво» (місяць).
- Ну як,
діти, сподобалась моя казочка-загадочка? Відпочили трішки?
6.Робота в
групах. Об’єднати учнів в групи, дати уривок з казки, підготувати читання в
особах, передаючи настрій, характер героя. (Додаток)
7.Презентації
груп. (Можна запропонувати окремим групам дітей (в залежності від їх підготовки
і можливостей) дати завдання прочитати слова героя з протилежними емоціями,
настроєм. А чи легко вгадати героя? Чи цікавий вам такий варіант передачі
настрою героя? Чому?)
III Заключна частина
1.Доповни
речення
-Мені сумно,
коли...
-Мені
радісно, коли...
-Я вчився
(вчилась) сьогодні...
-Мені
сподобалось...
Додаток
Мамина
казка про працьовиту бджілку
На залитій сонцем галявині, серед яскравих і ароматних
квітів літала маленька бджілка. До неї підлетіла муха:
- Добре тобі, ти цілий день проводиш серед гарних квітів, насолоджуючись їх
ароматом. А ось я тільки на смітнику літаю, нічого приємного в житті не бачу.
Бджілці стало шкода муху.
- Полетіли зі мною! Я покажу тобі всі радощі бджолиного життя! - посміхнулася
бджола .
- Полетіли! - радісно відповіла муха.
І вдвох вони зникли у весняному буянні кольорів. Пролітав цілий день, бджілка і
муха сіли на листочок відпочити.
- Ну як тобі, муха, сподобалось? Тепер ти, напевно, ще більше хочеш бути такою,
як ми.
Муха насупилась і відповіла:
- Знаєш, бджілко,
літати серед квітів цікаво і приємно, але якось занадто важко збирати пилок і
відносити його у вулик, - зітхнувши, відповіла муха. - Полечу-но я краще на
свій смітник. Хоч там і жахливий сморід, проте трудитися не треба.
Бджілка дивилася вслід мусі, яка відлітала все далі, і думала: «Краще я буду
працювати, зате і вулику користь буде, і не на смітнику життя проведу».
Мамина казка про Білочку
В одному
лісі жила Білочка. Вона дуже любила гратися зі своїми друзями – лісовими
звірятками. На холодну зиму Білочка збирала горішки і клала їх у своє дупло на
дереві. Одного разу вона повернулася з лісу та побачила, що її горішків немає.
Білочка так засмутилася, що аж заплакала. Але треба було щось робити. Витерла
вона очі хустинкою та пішла шукати зниклі горішки. А на зустріч їй йде Їжачок.
Побачив він, що в Білочки очі засмучені та питає:
- Білочка, ти чого така сумна?
- Ой, Їжачок! Були в мене горішки зібрані на зиму. А сьогодні я прийшла з лісу
додому, а їх немає. Що мені робити? Що я буду їсти взимку?
Шкода стало Їжачку Білочки і він сказав:
- Пішли зі мною!
Привів він Білочку до себе додому та дав їй багата яблук і каже:
- Ось тобі яблучка. Насуши їх на зиму.
- Дякую тобі, Їжачок! – сказала Білочка та пішла собі далі.
А Їжачок пішов до друзів – звірят і розповів їм про біду Білочки. Тоді вони
разом пішли і назбирали у лісі дуже багато горішків. Усе принесли до Білочки і
подарували їй.
- Дякую Вам, друзі, за турботу і допомогу! – щиро
подякувала Білочка і запросила всіх у гості їсти яблучний пиріг.
Бджоли і ведмідь
Дикі бджоли
мали гніздо в дуплавім дереві. Довідавшись о тім медвідь і надіючись на свою
силу, приходить до них і каже:
– Ви дрібні і слабі сотворіння! Дайте мені ваш мед, бо інакше дерево виверну,
мед з’їм, а вас видушу!
– Добре, – кажуть бджоли, – пробуй; якщо даси нам раду, ми піддамося.
Медведя
розгнівала така відвага бджіл, вткнув він голову свою в дерево і висунув язик
по мед, но нараз учув такий біль, що і за свою силу забув, бо бджоли в язик, вуха,
ніс накололи його боляче своїми жалами, а він, утікаючи, не слухав, як бджоли
кликали за ним:
– Пам’ятай, що і малі сотворіння вміють боронитись!
Тут така наука: навіть малими, але згуртованими силами можна багато доброго
зробити і від ворогів оборонитись.
Котик і півник (уривок)
Жили собі
котик і півник. Котик ходив у ліс по дрова, а півник їсти варив. Іде котик з
дому та й наказує:
— Не відкривай, півнику, лисичці, бо вкраде тебе та й у суп вкине.
Пішов котик, а лисичка вже й тут як тут.
Півнику, півнику, виглянь у віконечко,
Я тобі зерен принесла.
Півник виглянув у віконечко, а лисичка його хап та й понесла. Кричить півник:
Несе мене лиска По каміннім мості, На золотім хвості.
Котику-братику, Порятуй мене.
Прибіг котик і вирятував півника з біди. На другий день йде з дому і знову
просить півника, аби не відкривав нікому. Не послухав півник: тільки прийшла
лисичка, відразу ж і відкрив віконце. Лисичка його вхопила і несе.
А півник кричить:
Несе мене лиска По каміннім мості, На золотім хвості.
Котику-братику, Порятуй мене.