Розробка заняття з театрального мистецтва для 2 класу. 17 тиждень

Театральне мистецтво 17 тиждень «Тварини – діти Землі»

Тема: Постановка ігрового «Вертепу».

I Організаційна частина

1. Вірш-привітання

Всі за парти ми сідаємо.

Працювати починаємо.

II Основна частина

1.Бесіда

 - Яка пора року зараз? Назвіть зимові місяці.

 - Які свята є взимку? А які народні свята знаєте?

2.Розповідь про вертеп

-Діти, на минулому занятті ми говорили про вертеп. Що ви запам’ятали?

Інформація  для вчителя, де він вибирає, що розказати учням (в залежності від їх рівня знань).

  Вертеп — веселе різдвяне дійство з піснями-колядками, жартами, короткими виставами, яке влаштовували мандрівні музиканти й актори.

  Вертепом називали театр, в якому вистави розігрувалися ляльками на паличках (маріонетками) у великій дерев'яній дво- або триповерховій скриньці.

https://youtu.be/p54kaxBqYyc - вертеп

Вертеп (старослав'янське — з ХІ ст. — сад, печера, де, за переказом, народився Христос) — таку назву носить один з перших різновидів релігійного театру в Україні, а згодом і в Росії; переносний театр ляльок, у якому, починаючи із кінця XVІ ст., розігрувалися вистави євангельського змісту.

Про український вертеп (шопку, яселка, бетлейку, бетлегем, бетлем тощо) — здавалося б, відомо майже все: що слово "вертеп" — це одночасно і ясла, і печера, і скринька для вистав, і сам текст лялькової вистави, і вид театру, і жанр; що у жанровому відношенні це один з різновидів середньовічної містерії, містерія з дивертисментом, містерія з інтермедією; обряд, забава, шкільна драма, вертепна драма, лялькова комедія, або навіть опера, зміст якої взято зі священного писання; що перший вертеп має церковнослов'янський напис "Року Христового 1591 збудований" (отже, вертепні вистави відомі в Україні вже від 1591 року); що розмір цього похідного будиночка, шафи або скриньки коливається в межах 75–150 см заввишки, від 61 до 100 см завширшки, і 35–55 см вглиб. Вертепний будиночок складався з двох ярусів. 

 Вертеп – український ляльковий переносний театр. Його вистави з’явилися в Україні в першій половині XVII ст., у XVIII ст. поширилися на Запорозькій Січі. Вертеп був найбільш розповсюджений у другій половині XVIII ст. Вертепники – це здебільшого мандровані дяки.

  Але у XVIII ст. число вертепників поповнювалося передусім вихованцями Києво-Могилянської Академії. Натхнені ідеями Григорія Сковороди і своїх учителів, вони йшли в міста й села популяризувати серед народу українські вертепні вистави.

  Вертепне дійство розігрувалося в спеціальній невеликій скриньці, в якій влаштовувалася двоярусна сцена. Вертепник пересував на дротиках дерев’яні ляльки і, змінюючи відповідно голос, говорив за кожну дійову особу. Варіантів вертепних вистав існувало дуже багато. Найвизначнішими можна вважати Сокиринський, Батуринський варіанти та Межигірський – на Запорожжі. Вистави вертепу показували в Січі й у паланках: у куренях, у січовому передмісті Гасан-Баші, на базарах і по хатах запорозьких козаків і посполитих селян.

  Вертепна вистава виразно поділялася на дві частини: релігійну і світську (трагічну і комічну). Зразком для цього служила шкільна драма, яка ставилася і в Києво-Могилянській Академії (до середини XVIII ст.). Шкільна драма складалася з «серйозної частини» (різдвяний сюжет) та інтермедії (побутова комічна частина). У вертепі починалися вистави на верхній сцені дійством на Різдво Христове, а потім на нижньому ярусі розігрувалися комічні п’єси із сучасного глядачам життя, що мали національне забарвлення. Персонажі розмовляли українською мовою. Типажами були Дяк, Баба, Москаль, Циган, Шинкар, Єврей та ін. Найпопулярнішим і головним героєм серед них був Запорожець – лялька більша від інших, рухливіша. Запорожець завжди перемагав. Його роль була просякнута жартами з елементами сатири.

*Інтермедії – короткі вистави, часто гумористичного змісту, які ставили в перервах між "серйозними" сценами.

*Типаж – той хто наділений рисами, спільними для певної групи людей.

https://youtu.be/0dKXyrGTrcQ - Відроджений галицький ляльковий вертеп.

3.Асоціативний кущ «Зимові народні свята»

Грудень – день Наума, Калита, день св.Миколая

Січень – Різдво, водіння Маланки, Водохреща

Лютий – Стрітення

4.Практична частина

А)артикуляційні вправи

„Гірка”. Рот відкрити. Бокові краї язика притиснути до верхніх кутніх зубів. Кінчиком язика доторкнутися до нижніх передніх зубів. Утримувати в такому положенні 15 с.

„Конячка”. Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10-15 разів.

„Змійка”. Рот широко відкрити. Язик сильно висунути уперед, напружити, зробити вузьким. Вузький язик максимально висунути вперед та заховати у глиб рота. Рухати язиком в повільному темпі 10-15 разів.

Б)Чистомовки про тварин
 - Кошеня навкруг дивана
Ходить рано-рано-рано.
Сонні очі продира:
- Де нора-нора-нора?
А. Камінчик

 - Чечір-вечір,  чечір-вечір.
Хтось воркує біля печі.
Чорні лапи, вуса, ротик,
Чечір-вечір, чорний котик!
Г. Чубач

 - Чи то лис, чи то ліс,
Чи то кинь, чи то кінь,
Чи то кит, чи то кіт –
Звуки плутати не слід.

В)вибір кращого читця чистомовок

5.Робота по постановці ігрового вертепу

А)читання сценарію вчителем

Б)визначання дійових осіб

В)акторська майстерність – читання різними способами: пошепки повільно, пошепки швидко, пошепки виразно

Г)об’єднання дітей в групи: розподіл ролей, репетиція

Д)презентація груп – виступ перед класом

6.Перший сценарій - Інсценування пісні «Го-го, коза» (всі співають, а коза виконує те, що про неї співають). Всі діти в українських костюмах. Коза теж в українському костюмі, на голові – маска кози. В одного учасника в руках зірка з паперу, прикрашеного фольгою, стрічками та китицями на палиці. Всередині зірки – свічка (намальована).

Ой, го-го, коза, го-го, сірая,

го-го, білая, го-го, бистрая.

Хай розкотиться, розвеселиться

по всьому дому, по веселому!

Ой!!! І!!!

І засиплять вас сріблом-золотом.

Ой вдарив козу під праву ногу.    (наголос на у)

Ой ударили в саме серденько,

Тут вона впала, та й духом зійшла.

Ой!!!

Ой, чудо, чудо, чудо,

Послухайте, добрі люди

Щодалі буде, що далі буде.

Для козуні бубни, бубни,

Для сірої бубни грають.

Та ще й грім гуде,

Та ще й грім гуде!

Уставай, коза, вставай, сірая,

Господарь іде, калачі несе.

Ще й на поясу грошей й ковбасу,

Може, ще й хлібець.

Хворобі кінець!

Всі співають:       І в вас,  і в нас,

Хай буде гаразд.

Щоб ви і ми щасливі були!

7.Другий сценарій. Дійові особи: діти в українських костюмах, в одного – дзвоник.

Всі співають:       Добрий вечір, щедрий вечір

Цьому дому на весь вечір.

Добрий вечір, господарю,

Винеси нам ковбас пару.

Ой, походи коло пічки,

Пошукай нам перепічки.

Винесь сала, не скупися,

Щоб твій ячмінь уродився,

Щоб нажали сто кіп жита,

Щоб сім’я була вся сита.

Добрий вечір, щедрий вечір,

Цьому дому на весь вечір!

Хлопчик:    А в дядька, а в дядька

Дядина гладка,

Не хоче встати, ковбаси дати.

Дядько схватився

В ямку скотився.

Ямка глибока,

Не набий бока.

Вечір добрий!

Дівчина:              Коляд, коляд, колядниця,

Добра з медом паляниця,

А без меду не така,

Дайте, дядьку, п’ятака.

А п’ятак не такий,

Дайте, дядьку, золотий!

Всі: Коляди, коляди,

А ви в мене не питайте

Та калачик дайте.

Колядую-дую,

Де ковбасу чую,

Там і заночую.

Бігла теличка в попередничках

Та у дядьків бік.

Я ж тобі, дядьку, заколядую,

Винеси пиріг.

Як не винесеш пирога,

Візьму вола за рога

Та поведу на торжок,

Та викручу правий рожок,

Правий рожок.

Дайте ще книш,

Бо впущу в хату миш.

А ще дай ковбасу,

Бо я хату рознесу.

Дай дзвоник залатати,

Бо не хоче калатати. (дзвонять дзвоником)

Хлопчик:   Я маленький пастушок,

Загорнувся в кожушок,

Від хати до хати

Заколядувати.

А за цю коляду

Дайте грошей, бо вже йду.

Всі:   Коляда, коляда,

Дай, баба, пирога.

Як не даси пирога,

Візьму вола за рога

Та виведу за моріг,

Та викручу правий ріг.

Всі: Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Прилетіла ластівочка,

Стала собі щебетати,

Господаря викликати.

Будем її годувати,

Скоро весну зустрічати.

Щедрик, щедрик, щедрівочка,

Прилетіла ластівочка.

Всі:   Щедрий вечір, щедрівочка,

Залітає ластівочка,

Ластівочка залітає

Господаря розбуджає.

Вставай, вставай, господар,

Подивися до товару.

На оборі дві корови,

Вони мають по бичкові.

Тії бички нехороші,

Вони варті штирі гроші:

Тії гроші не полова,

А Марійця чорноброва.

Всі:   І в вас, і в нас,

Хай буде гаразд,

Щоб ви і ми щасливі були.

 https://youtu.be/dg1eMpFfexk

https://youtu.be/t9JqnEDRo0E

III Заключна частина

Бесіда

 - Про які свята йшла мова на занятті?

 - Які вистави можна показати на сцені?

 - На що треба звертати увагу, коли виступаєте перед публікою?