Розробка заняття з мистецтва слова для 2 класу. 18 тиждень

Мистецтво слова 18 тиждень «Календар січня»

Тема: Які бувають літературні твори. Вертеп. Водіння «кози».

I Організаційна частина

1.Вірш-привітання

Пролунав дзвінок – починаємо урок.

Працюватимем старанно, щоб почуть наприкінці,

Що у нашім другім класі діти – просто молодці!

II Основна частина

1.Повідомлення теми

 - Сьогодні ми поринемо у сиву давнину, ви дізнаєтесь про народні свята січня, ви побудите щедрівниками та колядниками, але спочатку виконаєте підготовчі вправи, як справжні артисти.

2.Робота над чистомовкою

За-за-за –в лузі паслася коза.

Зу-зу-зу – я їй сіна привезу.

Зе-зе-зе – по стежині вуж повзе.

Зи-зи-зи – до дітей своїх повзи.

3.Мовленнєва гімнастика – дихальні вправи.

«Нюхання квітки». На вдиху діти мають понюхати «квітку»,  а на видиху сказати спокійно, повільно, по складах слово «добре». Потім на видиху вимовити фразу з 2-4 слів:

«Дуже добре»;

«Дуже добре пахне»;

«Дуже добре та приємно пахне»;

«Дуже добре та дуже приємно пахне».

«Вітер» Дітям пропонують відтворити легкий вітерець, вітер, сильний вітер, легкий короткий подув вітерцю, легкий тривалий вітерець, сильний короткий порив вітру, сильний тривалий вітер.

4.Робота над скоромовками (кількість на вибір учителя)

А)Мишенята, ведмежата,
Зайченята, їжачата -
Всі звірята і малята
Заховалися у хату.
Лиш сміливі снігурята
З гори їдуть на санчатах.

Б)Притрусив сніжок стіг сіна
І санчата притрусив.
Уже снігу - по коліна,
А він сипле з усіх сил!
 
В)Радісна звістка Різдвяна з’явилась,
Коли у небі зоря засвітилась.

Г)Беру я макітру,
Беру мак і тру.
Добрим макогоном
На добру кутю.

5.Загадки про зимові явища

А) В небі хмарка пролітала, білий пух порозсипала,
він на землю міцно ліг, називають його ... (сніг )

Б) Рано-вранці увесь світ
Вбрався в білий оксамит.
А як вітер нападе
Оксамит цей пропаде. (Іній)

В) На долоню зірка впала,
Я дмухнув – вона розтала.
То не зірка вже, краплинка,
А була вона … (сніжинка)

 - Що об’єднує загадки? (пора року)

- Чому  саме їх я вибрала? (бо зараз зима)

 - Які народні зимові свята пам’ятаєте?

6.Розповідь про народні свята січня. Інформація для вчителя, з якої він обирає відповідно до рівня підготовленості учнів.

Традиційно на січень припадає найбільше свят. Це пов'язано не тільки з новорічною обрядовістю. Зимовий період дозволяв селянам спочити од тяжкої фізичної праці, насамперед землеробської. Оскільки вільного часу було удосталь, його заповнювали різноманітними формами дозвілля.

Протягом усіх різдвяних свят, які тривали два тижні – від Різдва (7) й до Водохрещ (19), - в кожній господі варили кутю – багату, щедру і голодну.

Напередодні Різдва, тобто 6 січня, кожна родина готувала першу кутю. Традиційно для неї використовували ячмінь, там, де його не було, - пшеницю. Приправлене збіжжя ставили в добре натоплену піч, щоб воно впріло. Святвечір, або багата кутя, - чисто родинне свято. Як правило, його справляли увечері, коли на схилі неба спалахувала перша зірка. Годилося, щоб у цей час були вдома всі члени родини. Господиня перед цим мала наготувати дванадцять пісних страв. Найосновнішою їжею були, звичайно, кутя й узвар. Після ритуальної трапези діти відносили символічну вечерю дідусям, бабусям та повитухам, а також хрещеним.

Щедрувальні звичаї

Наступною була щедра кутя. Її готували напередодні Нового року (13 січня). Увечері підліткові дівчатка поодинці чи гуртом обходили оселі сусідів та родичів, щоб защедрувати. Нині мало хто знає про щедрувальні звичаї. Їх нерідко плутають з колядниками та посівальниками.

Натомість це була окрема передноворічна дія, в якій брали участь лише дівчата. Обходячи оселі, вони щедрували, тобто виконували величальні пісенні тексти господарям, а ті, в свою чергу, обдаровували їх смачними гостинцями.

Як тільки наступав досвіток старого Нового року, сільські оселі оббігали юні посівальники. Якщо напередодні господарями щедрувань були дівчатка, то тепер таким правом користувалися лише хлопчики. Кожен намагався якомога раніше засіяти, щоб отримати подарунок. Починали цю дію з хрещеного батька чи матері, аж потім навідували сусідів.

За звичаєм, засівальників, як і щедрувальників, приймали залюбки. Віддарунками були яблука, горіхи, насіння тощо. Тих, хто приходив пізніше, частували гречаними млинцями.

Засівати оселю годилося лише житнім зерном (в рідких випадках – пшеничним). Інші злакові не використовувалися, це вже тепер нерідко спостерігаємо спотворення давнього обряду, коли сусідські хлопчаки можуть засмітити сучасне помешкання горохом, манкою.

Засівальник мав чітко продекламувати поетичну примовку-побажання. Особливо цінувалися найбільш оригінальні.

Місяченьку, мій братику, Зійди рано, постій мало,Поки я бички позапрягаю,
Жито-пшеницю порозсуваю. Роди, Боже, жито й пшеницю
Без куколю, без метлиці, А нам, діткам, - по варениці.

З Новим роком пов’язано чимало вірувань. Одне з них було в особливій пошані. Вважалося, хто першим ввійде до оселі – чоловік чи жінка, - то корова, відповідно, приведе бичка або теличку.

Нарешті надходила третя і остання кутя. В народі називалася вона „голодною”. Готували цю страву напередодні Водохрещ (Йордана). Власне, цим дійством і завершувалося багате різдвяно-новорічне святкування.

Колядування: новорічна атрибутика українського народу

І все ж найпоетичнішим різдвяно-новорічним дійством місяця січня було колядування. Воно тривало від Різдва до старого Нового року, а подекуди й до Водохрещ. Різдвяні колядницькі ватаги споряджали переважно парубки.

Вони заздалегіть вибирали ватагу, міхоношу, „коз”, „пастуха з пугою”, тощо. Обряд колядування у різних місцевостях мав деякі відмінності. На Східній Україні переважно обходи із зіркою, що виготовлялась,  як правило, зі звичайного решета, до якого приладнювали «роги» (від 5 до 12). Потім цю конструкцію обклеювали різнокольоровим папером, прикрашали фольгою, стрічками та китицями. Всередину вставляли свічку – так утворювалось щось на зразок чарівного ліхтаря.

На Західній Україні частіше ходили з вертепом, який формою нагадував хату або церкву. Відомі й більш ускладнені моделі вертепу, що являли собою справжній театр ляльок.

Давня традиція колядування, як і щедрування, полягала в тому, що група чоловіків, неодруженої молоді, дітей заходили на подвір'я кожної хати, піснями славили господарів, бажали їм здоров'я, достатку, за що утримували певну винагороду. В основі цих обходів лежала магічна дія «першого дня», згідно з якою висловлені в період свят, побажання мали стати реальністю.

7.Практична частина – робота в групах  (додаток 1 – вертеп, додаток 2 – водіння «кози»):

А)розподіл ролей, тренувальне читання (читання 3 рази – пошепки повільно, пошепки швидко, пошепки виразно);

Б)акторська майстерність – читання дітьми в групі;

В) презентацяя груп – виступ перед класом.

III Заключна частина

Бесіда

 - Про які народні свята січня дізналися?

 - Коли їх святкували?

 - Що сподобалось найбільше на занятті?

 - Про що яке свято розкажете вдома?

Додаток 1  - вертеп

Всі:     Добрий вечір, щедрий вечір

Цьому дому на весь вечір.

Добрий вечір, господарю.

Винеси ковбас пару.

Ой, походи коло пічки,

Пошукай нам перепічки.

Винесь сала, не скупися,

Щоб твій ячмінь уродився,

Щоб нажали сто кіп жита,

Щоб сім’я була вся сита.

Добрий вечір, щедрий вечір,

Цьому дому на весь вечір!

Хлопчик:       А в дядька, а в дядька

Дядина гладка,

Не хоче встати,

Ковбаси дати.

Дядько схватився,

В ямку скотився,

Ямка глибока, не набий бока!

Вечір добрий!

Дівчина:         Коляд, коляд, колядниця,

Добра з медом паляниця,

А без меду не така,

Дайте, дядьку, п’ятака.

А п’ятак не такий,

Дайте, дядьку, золотий!

Всі:     Коляди, коляди     2р.

А ви в мене не питайте,

Та калачик дайте.   2р.

Колядую-дую

Де ковбасу чую,

Там і заночую       2р.

Бігла теличка в попередничках

та й дядьків бік.    2р.

Я ж тобі, дядьку, заколядую,

Винеси пиріг.      2р.

Як не винесеш пирога,

Візьму вола за рога

Та поведу на торжок,

Та викручу правий рожок,

Правий рожой.

Дайте ще книш,          2р.

бо впущу в хату миш.   2р.

А ще дай ковбасу        2р.

Бо я хату рознесу       2р.

Дай дзвоник залатати   2р.

Бо не хоче калатати.   2р.

Дзвонять дзвоником

Всі( по черзі):            А за сими словами в дзвіночок дзвоним,

В дзвіночок дзвоним, а всім ся клоним,

Щастям, здоров’ям, ще й віком довгим,

Ще й віком довгим, прибутком добрим,

Й самі собою, і з дружиною,

І з усім чадом,  і з святим Ладом,

Святим божеством, Божим рождеством!

Хлопчик:   Я маленький пастушок,

Загорнувся в кожушок,

Від хати до хати

Заколядувати.

А за цю коляду,

Дайте грошей, бо вже йду.

Хлопчик:   Коляда, коляда,

Дай, бабо, пирога,

Як не даси пирога,

Візьму вола за рога

Та виведу за моріг,

Та викручу правий ріг.

Всі:   Щедрий вечір тобі,

Пані господарю.

Радуйся, ой радуйся, земле,

Рік новий народився.

Дівчина:     Щедрик-ведрик, дайте вареник,

Мати казала, щоб дали сала.

Хлопець: Батько сварився, щоб не барився,

Дайте скоріше,  а то в нас померзли литки.

Всі: Сіємо, віємо, повіваємо,

З Новим роком вас вітаємо.

Всі:     Сійся, родися, жито, пшениця,

Жито пшениця,   всяка пашниця,

Коноплі по стелю, льон по коліна,

Щоб вас, хрещених,

Голівка не боліла.

Всі:  І в вас,  і в нас,  хай буде гаразд,

Щоб ви і ми щасливі були!

Додаток 2 – водіння «кози»

Дійові особи: 1)Коза (дівчина в шапочці кози і з дзвіночком на шиї);

2)Василько, який водить її; 3)музиканти в українських костюмах з музичними інструментами в руках (скрипкою, сопілкою); 4)господарі хатинок.

Декорації: кілька бутафорних українських хатинок.

Господарі стають за свої хатинки. Та же розміщують гостинці для Кози. Василько, ведучі Козу за довгий кінець червоного паска, яким вона підперезана, виходить на середину зала. За ним – музиканти і хлопчик, що везе за мотузку санчата з порожнім мішком. Один з музикантів заглядає в хатинки, вітається з господарями і звертається до них: «Дозвольте Козі зайти до вашого двору поскакати». З дозволу господарів всі підходять до хатинок.

Василько:      Станьте у ряду, я Козу веду!

Де Коза ходить, там жито родить.

Всі співають «Де Коза ходить»

Де Коза ходить, там жито родить.

Василько Козу по селу водить.

Де Коза туп-туп, там жита сім куп.

Де Коза ногою, там жито копою.

Де Коза рогом, там жито стогом.

Де Коза хвостом, там жито кустом.

Ой чудо, чудо, чудо,

Послухайте, добрі люди, що далі буде,

Для козуні в бубни, бубни,

Для сірої в скрипки грають,

Ще й в дзвони дзвонять.

Василько, співаючи, веде Козу по колу,  а вона виконує рухи, про які йдеться в пісні. Зупиняючись біля кожної хатинки, Коза пританцьовує тупочучи, тупає однією ногою; нахиляє голівку, показуючи ріжки; взявшись рукою за спідничку ззаду, помахує нею, наче хвостиком.

Василько:   Підійди поближче, уклонися нижче

Господареві й господарочці.

Коза вклоняється господарям кожної хатинки. Музиканти по черзі промовляють:

Чим вони тебе пожалують?

Дадуть мірку жита, щоб Коза була сита.

Чи мірку вівса і зверху ковбаса.

Коли того мало, то ще й кусок сала,

Щоб наша Коза веселая стала,

Та ще й поскакала!

Звучить гопак, Коза танцює, музиканти імітують гру на музичних інструментах. Коли Коза закінчує танцювати, господарі виносять з хатинок цукерки, яблука, горіхи і кладуть у мішок на санчата із словами:

Дякуємо тобі, Козо,

Прийми наші гостинці.